ГОРОБЕ́ЛЬ, БЛЯ́,
Горобе́ль, бля́, м. = Горобей = Горобець. Попуд тинами з гороблями живучи. Грин. ІІІ. 625.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 314.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ГОРОБЕНЯ́, НЯ́ТИ, →← ГОРОБЕ́ЙНИК, КА,